Різдво в Іспанії: ЗАБОРОНЕНЕ!


Димітрій Льотич

З’явилася у нас днями така ось новина з Іспанії, звичайно ж, республіканської («народно – фронтівської»). Святкування цього року Різдва заборонено.

Слухайте, малі діти, юнаки та дівчата: заборонене свято вашого милого дитинства і юності.

Матері! Свято радості вашої заборонене в Іспанії.

І ви, бідняки, дізнайтеся, що заборонено святкувати Різдво видатного з бідняків, який не мав, «де голову прихилити».

Ви, хто захищаєте красу, знайте, що в Іспанії Компаніса і Кабальєро не будуть святкувати Різдво Творця всілякої краси і ніжності.

Ви, голодні і спраглі правди, знайте, що в Іспанії не будуть святкувати Різдво Того, Хто обіцяв вас наситити, Різдво Сонця Істини.

Ви, вигнані за правду, знайте, що не будуть славити в Барселоні і Валенсії Того, Хто вам обіцяв Царство Небесне.

Жебраки, хворі, прокажені, сліпі, криві, слухайте цю страшну новину: не будуть в Іспанії славити Того, Хто від століття приготував для вас місця в палатах Своїх.

Голодні і спраглі, бездомні й раби, принижені та ображені, грішні, знайте, що вигнали з Іспанії Того, Хто один може допомогти вам, напоумити вас і зробити вас вільними, саму пам’ять про Нього прогнали з Іспанії.

Як би соромливо і сором’язливо цідить цю новину крізь зуби наша преса. Яка, за рідкісним винятком, величає і хвалить цю «вільну» Іспанію, а лає ту, «насильницьку», «фашистську» Франкову Іспанію.

Здається, що багато хто воліли б цій новині зовсім не надавати гласності.

Тому-то й необхідно сурмити про неї привселюдно. Тому що немає жодної людини, ні чоловіка, ні жінки, кого б вона не стосувалася. Велика ця новина. І особливо важлива. Краще, ніж будь-яка статистика, наукові дослідження, репортажі, ця новина не тільки найкращим чином пояснює походження іспанської драми, але і її реальний, глибокий сенс.

* * * * * *

Що ж Ісус такого зробив Леніну і Сталіну, Кабальєро і Компанісу, що ті стали люто боротися зі світлим святом Різдва Його?

Хіба Він – якийсь земний монарх, тиран, деспот, експлуататор, капіталіст – світоїд?

Хіба Він десь в своєму вченні, випадком, проповідував тиранію, насильство, експлуатацію і грабіж?

Хіба Він був заклятим ворогом безпорадних, хворих, обтяжених, покинутих?

Хіба не народився Він від Пречистої Діви в печері і не був покладений на солому в яслах?

Хіба не був змушений Він, Немовлям, бігти разом зі своїм сімейством від насильства в чужу країну?

Хіба не заробляв Він у поті лиця Свого, працюючи теслею, Свій хліб?

Хіба не знайшов бідний Син Людський Собі друзів серед так само бідних рибалок?

Хіба не мав Він постійно перед очима знедолених, зневажених, жебраків, кривих, сліпих і калік?

Хіба не сріблолюбець Його зрадив, хіба не фарисеї Його обмовили, хіба не правителі Його розіп’яли ?

Хіба не між двома розбійниками на Хресті Ісус був розп’ятий, чистий і невинний?

Що ж такого Ісус зробив «вільній» Іспанії, що та жене саму пам’ять про Нього?

І ми чуємо у відповідь:

Все це правильно, що ви говорите про Ісуса. Але:

Його Церква в Іспанії благословляла тиранію;

Його Церква в Іспанії накопичувала і нагромадила величезну власність і використовувала тяжке становище людей;

Його священики в Іспанії були самими чорними грішниками, сповненими всіляких гріхів.

Добре, ми відповідаємо їм у лад. Нехай би воно все було й так. Але:

Багато церков було зруйновано і спалено вами, революціонерами, задовго до нинішнього заколоту і Громадянської війни;

Всю їхню церковну власність ви, революціонери, давним-давно розграбували і поділили;

Священиків, яких могли, ви перебили, а решту – пересадили і прогнали.

Нехай було би чистою правдою все, що ви сказали про злодіяння Церкви і священиків. Нехай було б чистою правдою, що в Іспанії її Церква і священики нікому і ніколи не зробили нічого доброго. Тому й не так страшно було б, що церкви ви зруйнували і спалили, маєтки церковні розграбували і поділили, священиків розігнали, пересадили і перебили.

Скажіть нам, хіба, таким чином, вони за свої злочини вже не отримали достатньої відплати?

А ви ж весь цей час невпинно продовжуєте палити, руйнувати, вбивати, саджати і переслідувати.

Все це тому, скажете ви, що Ісусова Церква порушила Його вчення, була не такою, як Він хотів, була позбавлена властивих Йому любові, милосердя, краси, істини, непорочності.

Давайте вам повіримо.

Так як після всього цього зрозуміти, що ви забороняєте ще і святкувати в Іспанії Його Різдво?

Що такого, повторимося, Ісус зробив «вільній» Іспанії, що та жене саму пам’ять про Нього?

* * * * * *

Немає відповіді на наше запитання.

А якщо б його і дали, то ця відповідь свідчила би ось що:

Ісус не заподіяв нам ніякої шкоди.

Але нова Іспанія не може дозволити собі відзначати Його Різдво, тому що це, мовляв, «легенда», «містифікація». Нібито вірні відомості про історичну особу Ісуса нам недоступні, а тільки те, що дійшло до нас у Переказі Церкви. Якби ми дозволили святкувати Його Різдво, то тим самим дозволили б усім цим «помилкам», «легендам» і «містифікаціям» знову проникнути в народну душу. А ці «легенди» далеко не безпечні. Наприклад, та ж інквізиція вбивала людей сотнями, якщо не тисячами.

Дивно, на що саме ви звертаєте увагу, скажімо ми їм. Інквізиція, кажете ви, занапастила сотні людей через «легенди».

Тільки не забуваєте ви, що ваша власна, революційна легенда в Росії вже встигла перебити в десять разів більше людей, ніж всі війни, які вели за тисячу років російські Государі, від початку і до кінця російської монархії, включаючи в останнє число і жертв татарського ярма?

Не забуваєте ви, що ваша легенда за двадцять років свого панування в Росії вже заморила голодною смертю в двадцять разів більше чоловіків, жінок і дітей, ніж голод і неврожаї за тисячу років панування всіх російських самодержців та ординських ханів?

І при всьому при цьому, що сталося у нас з вами на очах, в наші дні, ви пересадили революційну легенду на ґрунт вашої спекотної Батьківщини.

І ви побачите, що вона розвивається тут у шаленому темпі. Простує семимильними кроками.

Хіба не загинуло тільки в одному Астурійському повстанні в десять разів більше народу, ніж було страчено за весь час роботи Великого Інквізитора?

Хіба не розв’язала революція по всій країні, задовго до заколоту Франко, вбивства, підпали, руйнування, зґвалтування, переслідування? А адже на сьогоднішній день їх вже набралося набагато більше, ніж було за часів інквізиції, навіть якщо і правда все те, що про неї говориться.

Хіба, з самого початку революції, її легенда не принесла у вашу країну більше і найгірше зло, ніж те, що Ісусова «легенда», нібито, заподіяла вашій країні?

Та коли б і так, дайте відповіді нам, то будьте ж об’єктивні! Марксова легенда, якої не буде і ста років від роду, застосовувана всього три десятиліття, фізично не змогла б «наздогнати і перегнати» майже двохтисячолітню Христову «легенду» за кількістю вчиненого зла.

Ви хочете використовувати наукові методи? Наприклад, статистику?

Ось і чудово. Порівняйте і підрахуйте, скільки зла принесла за багато століть Христового «легенда» і скільки вже встигла принести легенда Марксова за кілька місяців свого володарювання в Іспанії. Не нехтуйте точними науками і, особливо, статистикою. Ми, християни, яких ви вічно тримайте за мракобісів, супротивників розуму і всілякої науки, благаємо вас – зробіть ж, нарешті, це!

Ні! Ніяка це не причина, щоб так озлобився на Різдво Христове Іспанія Леніна — Сталіна – Кабальеро-Компаніса!

Причина, мабуть, набагато глибше.

Вона полягає в тому, що ніхто з гонителів Ісусових ні найменшої згадки про Нього не хоче і не може чути.

А тому вони ніколи собі не зізнаються в цьому. Так, ми впевнені, що ніколи не зізнаються. Ми переконані, що вони не сміють ані чути про Нього, ні бачити Його. Навпаки, біжать, лише побачивши Його, щоб тільки їх очі на Нього не дивилися.

Таким чином, чи не в тому реальна причина гонінь, щоб гонителів було зручніше заглушити той голос, який вони все одно чують: «Савле, Савле, що ти Мене переслідуєш? ..»

Навіть якщо б (уявімо на хвилинку!) все, що нам відомо про Ісуса, було б лише легендою, то ми і тоді скажемо, що ця легенда зіткана з усього самого найсвятішого, найчистішого і найніжнішого, що тільки могла дати душа великого людського роду.

Це найбільше, найсвятіше, найчистіше і ніжне – вже по одному цьому стало б найвидатнішим твором з усього, що було б коли-небудь зроблено людиною.

І це була б не робота однієї людини, але величезного людського «колективу», невпинно оновлюваного протягом багатьох століть.

Якщо б, повторимося, особистість Ісуса була б лише високохудожньої легендою, створеної людиною, то все одно ця «легенда» була б потрібна людям, даючи їм протягом багатьох століть надію, підтримку, зцілення, натхнення, покаяння, звільнення і захист – мільярдам наших предків, що стояли перед Його лицем і складали до підніжжя Його Розп’яття свої тяготи, свою слабкість, свою неміч, своє рабство – і ніяке створіння не сміло б цих людей від Нього прогнати.

Ну та й це не причина. Довіку не виженете ви, господарі «вільної» Іспанії, з неї Ісуса. Адже він, по-вашому, лише «легенда»!

Інша причина, глибша, багато глибша у цього вашого вчинку.

* * * * * *

Та душа, в якій немає миру й щастя, не може постати перед Христовим ликом. Біжить від Нього.

Душа, в якій немає любові, але в якій розрослася лише ненависть, не може витримати мирний і світлий погляд Христових очей.

Будь Христос «тільки легендою», як кажуть шанувальники Марксова антиєвангелія (тобто тварі, створеною тварюкою з тварюк), або ж справжньою Боголюдиною, як в неї віримо ми, але кожен, коли згадується Його ім’я, згадує, відразу ж слідом за цим і світлий образ Його, і не може сховатися від вогненного і разом з тим м’якого світла, що ллється з Його очей.

«Перш за всіх століття», до втілення Христа і прийдешнього пришестя антихриста, в якого сатана вселиться, вже було так. Сатана напав на Бога, ще не втілився, руйнував, палив, вбивав, а в очі Його дивитися не міг.

І до цього дня так. Може він рушити, палити, вбивати, але на лик Ісусів дивитися не може. Погляду Його око не може витримати.

Тому й жене саму пам’ять про Нього. Забороняє Його світле свято.

«Ця таємниця велика є».

Белград, «Християнська думка», грудень 1936

Димітріє Льотич, видатний сербський політик і мислитель (1891-1945)

———————————————————————————————————————————————

«Димітрій Льотич був державником, вчитель і християнин. Він був не просто державник, а був християнський державник. За останні сто п”ятдесят років ми мали багато великих політиків, великих людей як  Гарашанин, Йован Рістич і Нікола Пашич. Але всі ці люди були великими для свого часу в кордонах Сербії, а Димітрій Льотич увійшов у вищі кола світової політики. Це був політик, який ніс хрест… Для нього політика була не акробатика, а моральний обов”язок . Він був виразником душі і серця сербського народу… Він був ідеологом християнського націоналізму». Святитель Ніколай, прощальна промова

Advertisements

The URI to TrackBack this entry is: https://macleon1976.wordpress.com/2010/09/21/%d1%80%d1%96%d0%b7%d0%b4%d0%b2%d0%be-%d0%b2-%d1%96%d1%81%d0%bf%d0%b0%d0%bd%d1%96%d1%97-1936-%d0%b7%d0%b0%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%be%d0%bd%d0%b5%d0%bd%d0%b5/trackback/

RSS feed for comments on this post.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: